Після місяця мовчання й боротьби: Білгород-Дністровський попрощався з 30-річним захисником Олексієм Стеценком

#   431

Кілька днів у соціальних мережах Білгород-Дністровського району вирувало обурення та нерозуміння. Мешканці запитували: чому 30-річного захисника України Олексія Стеценка, який пройшов найпекельніші ділянки фронту та зазнав тяжких поранень, збираються ховати без належних військових почестей, а сусіди змушені збирати кошти на одяг для поховання?

Ситуація набула розголосу завдяки небайдужим людям — зокрема мамі побратима з Арциза, яка першою підняла це питання в публічному просторі, а також активній реакції місцевої громади. Лише після втручання громадськості та залучення небайдужих ситуація зрушила з місця.

Про ситуцiю розповiдає Район.Бiлгород.

Скрiншот з мicцевих соцiальних груп

Історія, від якої нестерпно боляче

Олексій Стеценко — 30-річний захисник України. Побезкомпромісний, чесний, справедливий і, як згадують усі, хто його знав, неймовірно добрий хлопець. На фронті він двічі зазнавав тяжких поранень, пережив госпіталі, важке лікування та реабілітацію.

Наприкінці вересня серце воїна зупинилося у Києві — за отриманою інформацією, причиною стала гостра ішемічна хвороба серця.

Проте після смерті воїна родина зіштовхнулася з важким випробуванням. Майже місяць тіло Олексія перебувало в київському морзі. За словами близьких, родина не одразу дізналася про смерть сина, а питання повернення його тіла до рідного міста довго залишалося невирішеним через організаційні перешкоди.

Вдома на нього чекала важкохвора, маломобільна мати, для якої поїздка до столиці була непосильним завданням. Вона, яка свого часу молилася за живого сина на фронті, опинилася один на один зі своїм горем і безпорадністю.

Як громадськість та правоохоронці допомогли повернути Героя додому

Коли інформація про складне становище родини потрапила в соцмережі, до процесу долучилися десятки небайдужих громадян, друзі та волонтери.

Вагомий внесок у вирішення ситуації зробили правоохоронці. Як повідомив у своєму дописіІгор Величко, надати практичну допомогу зголосилися співробітники поліції:

«Окремо хочу подякувати начальнику Білгород-Дністровського районного відділу поліції Павлу Бобчинському та його колегам, які не залишилися байдужими до чужого морального болю, зібрали кошти та повністю організували перевезення тіла Олексія з Києва до рідного міста», — зазначено у дописі.

«Людина, яка проливала кров за Україну, заслуговує на гідне ставлення»

3 листопада Білгород-Дністровський нарешті провів Олексія Стеценка в останню путь.

Ця подія залишила чимало гострих запитань до профільних служб та відповідальних органів. У громаді наголошують: захисники, які віддали здоров'я та життя за Незалежність, а також їхні рідні не повинні ставати заручниками байдужості чи бюрократичної тяганини.

«Бо людина, яка проливала кров за Україну, заслуговує на гідне ставлення не лише на полі бою, а й після повернення з війни. Навіть після смерті. А її мати заслуговує не на самотню боротьбу з горем, а на реальну людську підтримку», — наголошує керуючий справами виконкому Білгород-Дністровської мiськради Iгор Величко.

Як повiдомив посадовець, вiн вже залучив міськi соціальні служби для допомоги матерi захисника, яка бореться з важким захворюванням.

Є ще одна вражаюча деталь в історії загиблого Героя. У грудні минулого року в Одесі відкривали меморіальні дошки на честь полеглих захисників, і серед них помилково опинилося обличчя Олексія. Тоді друзі ще жартували: «Значить, довго житимеш, раз тебе раніше часу "поховали"».

На жаль, дива не сталося... Він тривалий час лікувався у Києві, проте важка хвороба забрала життя молодого воїна.

Олексію було лише 30 років. Він міг жити, кохати, створювати родину та розбудовувати мирну Україну. Редакція висловлює щирі співчуття матері, близьким та побратимам Олексія Стеценка.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України!

Останні новини

Всі

17 листопада 2026

16 листопада 2026

13 листопада 2026

12 листопада 2026

11 листопада 2026

10 листопада 2026

9 листопада 2026

Переглянути все